.png){kind=logo}
#мояісторіядонора
Страх був один — чи не можна чимось заразитися в процесі кровоздачі. Але це все від малої поінформованості. Зараз це звучить навіть трошки дико.
Інтерв'ю з киянином
Єгором Шуміхіним в рамках
проєкту #таксідлядонора
ЄГОРЕ , РОЗКАЖІТЬ ТРІШКИ ПРО СЕБЕ?
Нещодавно мені виповнилося 32 роки. Народився я в Казахстані. Далі ми з батьками достатньо часто переїжджали. Була і північ Росії і західна Україна, а з часу, як почав навчатися в університеті, живу в Києві.
Закінчив КНУ ім. Шевченка по спеціальності «Банківська справа». Після чого, майже п'ять років працював по спеціальності на різних позиціях в банку, доки не вирішив кардинально змінити вектор свого руху. Знадобився певний час щоб «знайти себе», дуже цікаві шість місяців. І от уже більше п'яти років працюю в інформаційній журналістиці.
Єгор Шуміхін інформаційний журналіст
КОЛИ ВИ ВПЕРШЕ НАВАЖИЛИСЯ БУТИ ДОНОРОМ І ЧОМУ?
Вперше здав кров у 2016 році. Чесно кажучи, не пам'ятаю, що саме мене до цього спонукало. Ніяких, скажімо, екстрених обставин не було. Раніше взагалі про таке не думав. Але на роботі в журналістиці я почав багато спілкуватися з людьми із різних громадських організацій, соціальних ініціатив, і ідея спробувати здати кров якось сама почала витати в повітрі. І от якраз в квітні чотири роки тому, напередодні свого дня народження, все ж наважився.
ЯК ВИ САМЕ ОБИРАЛИ ДЕ БУДЕТЕ ЗДАВАТИ КРОВ?
Місце якось само мене знайшло. Почав шукати в Інтернеті інформацію, що до чого з цією кровоздачею. Таким чином «нагуглив» громадську ініціативу «Свіжа кров», не впевнений, що досі існує. Глянув, що вони періодично проводять так звані «кроворкінги», де в донорських закладах організовують просвітницькі зустрічі на цю тему в безпосередній атмосфері. Найближчий захід, який мені підходив по датах, був у Київському міському центрі крові. Так і обрав, а тепер майже постійно здаю тут. Ще декілька раз відвідував Red Brunch від проекту «Я, Ніна».
Єгор Шуміхін вже 8 разів здавав кров
Працівники Центру крові роблять все, щоб зняти всі побоювання, якщо такі є. Все дуже по-домашньому і невимушено.
ЯКІ СТРАХИ БУЛИ У ВАС ПЕРЕД ПЕРШОЮ КРОВОДАЧЕЮ І ЯК ВИ З НИМИ ВПОРАЛИСЬ?
Страх був один — чи не можна чимось заразитися в процесі кровоздачі. Але це все від малої поінформованості. Зараз це звучить навіть трошки дико. Трохи почитав про це, і хвилювання частково відійшли. А коли прийшов на донацію, так взагалі заспокоївся. Бо там же той тематичний коворкінг проходив, де все детально розповідали, та й самі працівники Центру крові роблять все, щоб зняти всі побоювання, якщо такі є. Все дуже по-домашньому і невимушено. Звичайно, також хвилювався, щоб я підійшов як донор.
ЯК ГОТУЄТЕСЯ ДО КРОВОДАЧ?
Тут все дуже просто! За декілька днів до кровоздачі потрібно відмовитися від вживання ліків, алкоголю, гострої і смаженої їжі, солінь, молочних продуктів, горіхів, деяких овочів і фруктів (типу буряк і банан), а також магазинних солодких напоїв і снеків. В той же час, на цей період рекомендується надати перевагу вареним крупам, макаронним виробам, відварній рибі і нежирному м'ясу, фруктам, овочам, домашнім компотам і звичайному галетному печиву. Безпосередньо перед донацією важливо гарно виспатися, легко поснідати, пити багато води і не палити цигарок. Загалом, чим здоровіший спосіб життя ти ведеш, тим краща буде твоя кров.
Реципієнти не можуть чекати завершення карантину. Кров потрібна завжди!
ЯК ВИ ДІЗНАЛИСЯ ПРО ПОСЛУГУ #ТАКСІДЛЯ ДОНОРА І ЧОМУ ВИ ВИРІШИЛИ СКОРИСТАТИСЯ?
Як уже казав, я декілька раз відвідував Red Brunch для донорів, та і загалом слідкую за проектами, які створюються Яніною Соколовою і командою однодумців. Крім цього, брав участь у соціальній ініціативі #ВУСОПАД, яку теж організував проект «Я, Ніна». Метою цієї щорічної акції є підвищення обізнаності суспільства щодо проблем чоловічого здоров'я, серед яких рак простати, рак яєчок та депресія. Це теж дуже важлива тема, яка потребує більшої поінформованості серед населення, як і донорство. Тому, про послугу #таксідлядонора дізнався із сторінки у соціальних мережах Фундації #ВАРТОЖИТИ.
По традиції, яка склалася сама собою, одну з донацій я щороку роблю або у свій день народження або напередодні. Так як цьогоріч цей час припав на карантин, під час якого діє багато різних обмежень, у том числі і транспортних, то безпечно потрапити до Центру крові можна або на власному транспорті, або на таксі. У мене є лише мотоцикл, але я б не рекомендував донорам після кровоздачі їздити на такому двоколісному транспорті, бо це може бути небезпечно. Таким чином, вирішив скористатися цією послугою. Мені здається, що це дійсно дуже важливий і вчасний проект. Бо реципієнти не можуть чекати завершення карантину. Кров потрібна завжди!
ЯКІ ВІДЧУТТЯ ВИНИКЛИ У ВАС ПІСЛЯ КРОВОДАЧІ?
Буду щирим, що після першого разу відчував неабияку піднесеність. Ну, розумієте, таке відчуття, що зробив щось дійсно дуже корисне. Крім того, радів, що мої показники підійшли і я зміг стати донором. Трохи більше, ніж за рік я повторив донацію. А зараз намагаюся планувати свій рік так, щоб не втратити час і здати кров максимальну кількість раз. До речі, для чоловіків це до 5 кровоздач на рік.
Якщо ж говорити про фізіологічну сторону, то на щастя, для мене донації проходять непомітно. За 8 раз, що я здавав кров, не було жодного погіршення самопочуття, жодних запаморочень чи чогось подібного. Надіюся, так буде і надалі.
ЩО ПОРАДИТЕ ТИМ, ХТО ВСЕ ШЕ НЕ МОЖЕ ЗВАЖИТИСЯ СТАТИ ДОНОРОМ?
Кажуть, що одна донація крові може врятувати три життя. Мені здається, що ця цифра має змусити кожного зрозуміти, що таким маленьким буденним вчинком ти можеш зробити неоціненну велику справу. Не бійтеся, бути донором - це круто!