ПРО РАНОК 24 ЛЮТОГО

Анастасія: Я прокинулась від дзвінка друга сім'ї, який в трубку нервово казав: «Настя, почалося. Їдьте, ви маєте поїхати». Але я точно знала, що буду в Україні до кінця. Розбудила чоловіка та пішла вмикати новини.

Олександр: Цієї ночі я ліг спати на початку четвертої — ми якраз зібрались з друзями повечеряти і підняти келихи за те, що війни не буде. Через години півтори я зрозумів, що ми помились. Мене розбудила дружина, якій подзвонив мій друг і сказав, що «почалось». Похмілля зняло як рукою. І я відчув страх.

ПРО ПЕРШІ ДІЇ

Анастасія: Дозбирали «тривожну валізку», подзвонили та написали всім близьким. Я ще встигла помити голову і після — ми сиділи в очікуванні того, що в найближчі години все завершиться. По відчуттям це був найдовший день, який я взагалі пам'ятаю.

Олександр: Ми почали метушитись і десь біля години бігали по квартирі намагаючись зібрати думки. Коли почало потрохи доходити, що відбувається — включили новини і кинулись доскладати тривожну валізу, яка, на щастя, була майже готова. Дуже сильно підтримували один одного — це неймовірно допомагало хоч якось заспокоюватись.

ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН У ЗВ'ЯЗКУ З ВІЙНОЮ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ПСИХОЛОГА

Анастасія: До 24 лютого я мала часті сесії зі своїм психотерапевтом. Та коли почалася війна, перший час ніби перемкнули тумблер і в мене з'явилась сила та безстрашність, тож я була впевнена, що впораюсь без додаткової допомоги.
Жила з думкою: Якщо людина знає «навіщо» – вона переживе будь-яке «як». Але десь на 3ій тиждень все ж таки мала розмову зі спеціалістом, в якій ми обговорили, що я зараз відчуваю, які маю плани та чи повернеться минуле життя. Розмова допомогла видихнути та рухатись далі з холодним розумом.
Накопичення поганих думок шкідливе для вашого здоров'я :)

Олександр: В перший день — страх, якого я ніколи раніше не відчував. І абсолютне нерозуміння, що робити, а чого робити не варто. Другий день — тільки страх. Бо вже було розуміння, що робити. Ми прийняли рішення виїжджати з Києва.
Потім поступово попускало. До психолога не звертався, бо мені було достатньо нашої взаємної підтримки з дружиною. Хоча, можливо, таке звернення і допомогло б скоріше прийти в себе.

До війни я не раз звертався до психотерапевта. Це дуже корисна практика. І коли добре, і коли погано. Головне — відчувати, коли тобі потрібна допомога і не соромитись цього

ПРО СТАБІЛІЗАЦІЮ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ

Олександр: Якщо говорити в контексті війни, то мені допомагали і допомагають зараз три речі: 1) Абсолютна віра в ЗСУ та інших захисників нашої країни, а також — в нашу неминучу перемогу; 2) Усвідомлення, що я також допомагаю країні різними шляхами і продовжу це робити навіть після перемоги; 3) Розуміння, що ця війна мала статись. Зараз це стає очевидним. І гордість через те, що наш народ, наше покоління проживає цей історичний момент у світовому масштабі.

Анастасія: Спираюсь на внутрішні опори, які вибудовувала довгий час. Також допомогає рутина, яку я можу контролювати та яка підіймає настрій: зробити зарядку, сходити на йогу, купити квіти, запланувати сніданок з друзями, пофотографувати на плівку, придбати квитки в кіно, виконати робочі задачі тощо.
В цілому рятує простір навколо та те, чим ми його наповнюємо.

ПРО ЗМІНИ ЦІННОСТЕЙ

Анастасія: Війна дуже «оголює» тебе. Я отримала вдосталь часу, аби подумати про своє життя. Зрозуміла, що моє серце здатне прийняти весь той біль, який вони вирішили принести, але резервів любові і світла в ньому ще більше, і цьому нікуди не подітися.
Стала більш свідомою, безстрашною, сильнішою українкою.

Олександр: Напевно, як і у більшості, — повна зміна життєвих цінностей. Пріоритети на нематеріальне. Усвідомлення, що для щасливого життя нам непотрібні 90% нашого мотлоху. Розуміння, що нема життя без любові. Набуття навички жити у повній невизначеності, коли твій горизонт планування — на один день, максимум — неділю.

Війна дуже «оголює» тебе. Я отримала вдосталь часу, аби подумати про своє життя. Зрозуміла, що моє серце здатне прийняти весь той біль, який вони вирішили принести, але резервів любові і світла в ньому ще більше

ПРО ВАЖЛИВІСТЬ РОБОТИ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОЛ-ЦЕНТРУ БЕЗКОШТОВНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ #ВАРТОЖИТИ

Олександр: На жаль, усі ми бачили занадто багато людей, яким конче необхідна була допомога психолога, але вони або не могли її мати, або просто не знали про таку можливість. Я вважаю, що кожній людині це було б корисно, навіть, якщо прямо зараз вона не відчуває такої необхідності. Поговорити з кимось, хто тебе уважно вислухає без застережень, без оцінки, щиро — це допоможе скинути тягар з плеч, про який ми, можливо, навіть не здогадуємось. Отже так я, напевно, і сам зроблю.

Анастасія: Усі проекти, що націлені допомогти людям — важливі. Ми вперше в такій ситуації і не кожен міг знати, як себе поведе. Тож, обов'язково необхідно звертатись до спеціалістів, коли відчуваєте, що земля йде з-під ніг і ви не в змозі це контролювати.
Все буде добре, все буде Україна!

Фотограф: Роман Пашковський
MUA: Катерина Воїнич
Дизайн: Golden-Web Digital

КОМАНДА ІЗ 30 ПСИХОЛОГІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОЛ-ЦЕНТРУ #ВАРТОЖИТИ БЕЗКОШТОВНО КОНСУЛЬТУЄ УСІХ УКРАЇНЦІВ, КОМУ ТРИВОЖНО І ХТО НЕ МОЖЕ ВПОРАТИСЬ З ПЕРЕЖИВАННЯМИ В УМОВАХ ВІЙНИ.

ДЛЯ НАС ВАЖЛИВИЙ КОЖЕН АБОНЕНТ.

Не бійся. #ЯПОРУЧ — потрібні слова не лише психолога кол-центру, який готовий поговорити з вами тет-а-тет і допомогти розібратись у проблемі. Це слова близької людини, які допомагають вірити, що все буде гаразд.

ОТРИМАТИ БЕЗКОШТОВНУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА МІЖНАРОДНОГО ФОНДУ «ВІДРОДЖЕННЯ» В МЕЖАХ ГРАНТОВОГО КОМПОНЕНТУ ПРОЄКТУ EU4USOCIETY. МАТЕРІАЛ ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ АВТОРІВ І НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ МІЖНАРОДНОГО ФОНДУ «ВІДРОДЖЕННЯ» ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.