Була проблема, і її потрібно було вирішувати. Я досить швидко оговталась та розпочала лікування. У мене була величезна підтримка від рідних та друзів, чудові лікарі, які дали впевненість та допомогли пережити цей складний період життя. З самого початку хвороби я не приховувала свій діагноз, і мене підтримало дуже багато людей — знайомих та незнайомих. Тому в мене навіть думки не було, що може бути інакше, що я можу здатись. Я познайомилась з людьми, які теж лікувались і пережили рак. З багатьма із них дружу та спілкуюсь і досі. Мені ще дуже багато потрібно було встигнути зробити. Було багато планів.

Більшу частину лікування я проходила в Національному інституті раку. Щоразу, коли приїжджала із Луцька до Києва на хіміотерапію, мені потрібно було обов'язково побачити щось нове, хоча б просто на півгодинки, між лікарнею та поїздом, вийти на одній із станцій метро та прогулятися містом. Це були мої маленькі подорожі, адже я дуже люблю подорожувати.