ІНФОРМАЦІЙНА ГІГІЄНА АБО ЯК МИ СПРИЙМАЄМО ІНФОРМАЦІЮ?

В Україні вже понад 2 місяці триває війна, і ми певною мірою пропускаємо через себе великі об'єми інформації, новин, прогнозів, які зі всіх сторін потрапляють у поле нашої уваги. Хтось навчився обмежувати час перегляду новин, хтось вибрав для себе прийнятні «інформаційні фільтри», а когось ці інфопотоки можуть повністю поглинати. Це суттєво впливає на фізичний та психологічний стан людини, що, в свою чергу, може знижувати якість життя.

Для мене зараз дуже важлива інформаційна гігієна та вибудувана мною модель сприйняття інформації. Вона виглядає наступним чином:

1. При читанні/перегляді будь-якої інформації я вчуся розділяти факти, інтерпретації та емоції. Я розумію, що просто факти — це дуже сухо, тому їх часто розбавляють емоціями. А емоції, в свою чергу, породжують інтерпретації. Тоді читач більш емоційно реагує на прочитане. Дякую Тарі Конрад, розділення цих трьох частин — чудовий навик.

2. Інформація в стилі «правий лише я», або «лише моя думка вірна, а все решта — повна дурня». Кожен має право писати/говорити те, що думає та те, що вважає за правильне (ПРАВИЛЬНЕ для нього самого). Всі люди різні, і ми маємо різні погляди та сприймаємо будь-яку інформацію по-різному. Тому усвідомлення нашої різності дає можливість не сперечатися, не сваритися, не витрачати енергію на вияснення, хто правий, а знайти СВОЄ, і продовжувати цього притримуватись, чи йти поруч. Я це проживаю так: вдячна вам за ваші зусилля в пошуках «істини», але це — ваша потреба, а я маю повне право не погоджуватись з вами, вибрати те, що близьке мені, чи мати повністю іншу думку.

3. Нав'язливе порадництво: «робіть саме так», «робіть так, щоб не було нам соромно»... Я не потребую непрошених порад (і, повірте, я не одна така), які мають суб'єктивний характер — це те, що мене досить сильно дратує. Є люди, думка яких мені важлива, і при необхідності я можу звернутись до них за порадою чи допомогою. Оскільки їхня експертність мені близька та цінна.

4. Узагальнення — важливий момент, який часто спостерігаю в інформаційних потоках: «ми всі», «всі вони», «нам потрібно»... В мене часто виникає питання, хто такі «ми», «всі», «нам»? В будь-якій ситуації люди залишаються тими самими людьми, зі своїми добрими та поганими сторонами. Вони продовжують жити, поводитись чи діяти, так, як вони це робили колись, з похибкою на вплив теперішніх обставин . Ми до війни були різними, під час війни, та після війни ми залишимось різними. Узагальнення — це досить вузьке мислення, яке часто обмежує.