.png){kind=logo}
#мояісторіядонора
В мене з дитинства особливі стосунки з лікарнями і всім, що з ними пов'язано. Я ріс досить хворобливою дитиною і ми з батьками багато часу проводили в лікарнях. Можливо, саме тому в мене виробилася підсвідома апатія до різного роду ін'єкцій
Інтерв'ю з львів'янином
Іваном Павлішем в рамках
проєкту #таксідлядонора
ІВАНЕ, РОЗКАЖІТЬ ТРІШКИ ПРО СЕБЕ?
Мені 31 рік. Народився у селі Луки (Львівська область), вже понад 10 років вчуся, живу, працюю у Львові. За першою освітою я юрист, зараз здобуваю другу економічну освіту за спеціальністю «Управління проектами».
Учасник АТО (2015-2016 рік), маю бойовий досвід та офіцерське звання (лейтенант, служив у 53 мех. бригаді, зараз у резерві львівської 80 десатно-штурмової бригади)
Працюю юрисконсультом в будівельній компанії, а віднедавна засновник та проектний менеджер громадської організації «Тарілка», яка займається харчуванням малозабезпечених осіб у м. Львові (та зовсім скоро по цілій Україні).
Також паралельно займаюсь фермерством (просто люблю рослини та процес їхнього народження).
КОЛИ ВИ ВПЕРШЕ НАВАЖИЛИСЯ БУТИ ДОНОРОМ?
Вперше я здав кров у 2013 році. Тоді невідомі особи напали з ножем на мого товариша, внаслідок чого він втратив багато крові. Йому терміново потрібна була операція і велика кількість крові для відновлення. Ми оперативно зібралися з друзями і здали необхідну кількість крові. Хлопець був у критичному стані, тому часу на те, щоб вагатися не було. Зараз з ним все гаразд, живий здоровий і теж став ветераном АТО)
Перша кроводача відбувалася в КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львів», де саме і перебував мій товариш.
ЯК ВИ ОБИРАЛИ ДЕ САМЕ БУДЕТЕ ЗДАВАТИ КРОВ?
Фактично, це був єдиний раз, коли я там здавав кров. Всі інші кроводачі відбувалися у Львівському обласному центрі служби крові, аж до моменту, коли у Львові стартував Red Brunch від проекту «Я, Ніна», де я встиг двічі здати кров.Нажаль, Red Brunch теж підпадає під заходи щодо карантину, тому буквально вчора я повернувся до вже добре знайомого Львівського обласного центру служби крові на чергову кроводачу, навіть попри карантин. Адже, у сусідньому селі (до мого рідного) є важкохворий Вітів Назар (лімфома Годжіна, нодулярний склероз), якому весь час потрібна кров (будь-яка група, цільна кров на обмін).
Донорство стало можливістю перебороти власні страхи
ЯКІ БУЛИ У ВАС СТРАХИ ПЕРЕД ПЕРШОЮ КРОВОДАЧЕЮ І ЯК ВИ З НИМИ СПРАВИЛИСЯ?
В мене з дитинства особливі стосунки з лікарнями і всім, що з ними пов'язано. Я ріс досить хворобливою дитиною і ми з батьками багато часу проводили в лікарнях. Можливо, саме тому в мене виробилася підсвідома апатія до різного роду ін'єкцій. Ще зі школи пам'ятаю, що міг зомліти тільки через те, що в клас зайшов якийсь лікар :)
Власне, донорство стало можливістю перебороти власні страхи. Не скажу, що мені відразу все вдалося (перші кроводачі не були повними, до 450 мл я не здавав, млів на 300 з гаком), але вже зараз в мене немає жодних проблем з людьми у білій формі та уколами)
Найкращий лайфхак перед здачею крові мені порадила моя наречена – головне максимально абстрагуватися і не дивитись на булькаючий пакет крові. Беру з собою телефон, гортаю стрічку новин (обов'язкове селфі для коханої, що я живий-здоровий) і за кілька хвилин пакет повний.
Іван Павліш став донором 10 разів
Іван Павліш та його наречена Христина Бахурська
Найкращий лайфхак перед здачею крові мені порадила моя наречена – головне максимально абстрагуватися і не дивитись на булькаючий пакет крові
ЯК ВИ ДІЗНАЛИСЯ ПРО ПОСЛУГУ #ТАКСІДЛЯДОНОРА І ЧОМУ ВИРІШИЛИ СКОРИСТАТИСЯ?
Про послугу #таксідлядлядонора я дізнався із соціальних мереж. Як на мене, це дуже необхідна ініціатива. Після кроводачі організм досить ослаблений. Поїздка власним авто чи громадським транспортом в такому випадку може закінчитись не дуже добре для донора. Тому таксі мінімізує будь-які ризики, особливо зараз, в час обмеженого руху транспорту.
ЩО ПОРАДИТЕ ТИМ, ХТО ВСЕ ЩЕ НЕ МОЖЕ НАВАЖИТИСЯ НА КРОВОДАЧУ?
Просто задуматись — якщо такий хворобливий та боязкий хлопець, який млів від вигляду шприца, наважився на донацію крові, то ви зможете 100%. Клин клином вибивають, тому кроводача – це можливість стати сильнішим за свій страх. Тим паче, коли вона може врятувати чиєсь життя. Це найсильніша мотивація.