.png){kind=logo}
#мояісторіядонора
Донор — маленький янгол-охоронець з великим серцем і чистою душею. Ви можете ніколи в житті його не побачити, але знати, що він ніколи не перестане робити добру справу, допомагаючи іншим.
Інтерв'ю зі сумчанином
Андрієм Бережним в рамках
проєкту #таксідлядонора
АНДРІЮ, РОЗКАЖІТЬ ПРО СЕБЕ. ЗВІДКИ ВИ ТА ЧИМ ЗАЙМАЄТЕСЯ ПО ЖИТТЮ?
Народився та виріс у м. Суми. Я тут живу з родиною, тут і працюю. Для мене це найчудовіше місто, бо тут всі мої друзі, знайомі, родичі. Особливо це важливо, коли сфера твоєї роботи пов'язана з людьми, з сотнями, тисячами — то де б не був, у своєму місті — всюди знайомі мені люди трапляються на шляху. Ми з дружиною працюємо разом. Вона підприємець, я допомагаю. Вона відкриває напрямки, втілює у життя, я з технічного боку стежу, щоб все працювало. На сьогодні ми власники свого невеличкого бізнес-центру.
Чому саме «бізнес-центр»? Всі свої напрямки діяльності ми згрупували в єдине ціле, ось так і вийшов наш бізнес-центр «Європа», а напрямки прості — це працевлаштування за кордоном, відпочинок за кордоном, та навчання за кордоном (безкоштовна вища освіта у Словаччині). Як це пов'язано? Якщо людина не може реалізувати свої бажання, бо нема коштів — за 3 місяці можна заробити на сімейний відпочинок на морі у Туреччині чи Єгипті. Якщо є діти, які бажають навчатися за кордоном і знову ж нема на це достатньо коштів — звертаємось до можливості заробити (без кредитів чи позик у знайомих). Ось так це працює — три наші види діяльності сплелися в єдине ціле — в реалізацію мрій для кожного (а в кожного вони свої).
Андрій Бережний, підприємець і донор
За освітою я управлінець підприємствами, навчався тут, у Сумах, маю вищу освіту з відзнакою. Коли питають: ну що, знадобився диплом?, відповідаю — так. Не знаю, як в інших, а в моєму дипломі є одна надважлива для мне примітка: «З правом викладання». Ось і виходить, що навчаємо інших, як краще жити, де краще відпочивати, як заробити, як допомогти своїм дітям і зробити їх щасливими, як навчити європейським цінностям і дати гідну освіту.
У мене три доньки. Дві вже дорослі, мають свої сім'ї і власних дітей (моїх онуків), живуть окремо за кордоном. Ми полюбляємо їздити до них у гості. Менша — школярка, тут ми ще плануємо нашу подальшу освіту за кордоном і сьогодні прикладаємо максимум зусиль для гарних оцінок.
Полюбляємо відпочивати родиною, багато подорожуємо то по роботі, то на відпочинок, полюбляємо вивчати країни, як-то кажуть, зсередини. Я ось, наприклад, полюбляю вивчати країни за їхніми кулінарними стравами, бо ще в школі здобув освіту повара-кулінара і в мені всередині живе маленький повар, який так і не став справжнім, але інколи просинається, щоб побалувати свою родину чимось цікавим.
Боявся і боюсь досі одного — щоб все було добре, щоб донація пройшла успішно, щоб не було відмов від донації, щоб кров або плазма пройшли перевірку
КОЛИ ВИ ВПЕРШЕ НАВАЖИЛИСЯ БУТИ ДОНОРОМ І ЧОМУ?
Це сталося влітку 2017 року. Я прочитав у нашій Сумській ФБ групі, що хлопчик попав у страшну аварію і потребує донорської крові. Не знаю, що мене саме в той час спонукало, але я захотів допомогти. Проте, прийшовши до центру крові — мені відмовили, бо я не підготувався до здачі (не дотримувався дієти) та порекомендували прийти через тиждень. Я так і зробив, але коли прийшов, сказав для кого хочу здати кров, було вже пізно. Хлопчика не стало. У мене запитали чи буду я здавати кров і якщо так, то для кого. Я відповів: для того, хто найбільше потребує допомоги.
Це перше, що ввімкнуло щось у мене всередині, в голові, у серці. Що є речі, які варто робити саме зараз, бо може стати занадто пізно.
Іншим потужним поштовхом стала ситуація, коли я ледь не втратив доньку. Завдяки оплаченій медичній страховці за кордоном донька отримала всі необхідні послуги, кров, дуже багато крові від донорів, догляд, відновлення...
Мені сумно, що у нас не так, як за кордоном і багато хто не може дозволити такі медичні страховки. Ось тому я і вирішив бути просто донором, який регулярно і безоплатно здає кров, щоб допомогти якомога більшій кількості людей.
В минулому році на моїй картці терапевт написав: більше в цьому році не приймати у нього плазму.
Андрій Бережний здає кров
ЯК ВИ ОБИРАЛИ ДЕ САМЕ БУДЕТЕ ЗДАВАТИ КРОВ?
У нашому місті є центр крові. Він один, бо місто невеличке. Але це найсучасніший центр крові. Сучасне обладнання, європейській рівень обслуговування. Ввічливий персонал, високий сервіс. Завдяки тому, що я став донором, я почав стежити за своїм станом здоров'я: флюорографія раз на рік, кардіограма серця, кожні 2 тижні аналіз крові. Чай з печенюшками перед донацією — такого чаю ви не коштували, рекомендую всім!
Я дуже шкодую, що не дізнався про донорство раніше. Сьогодні мені 40. 20 років тому можна було стати на цей шлях. Але про це не розповідали батьки, не розповідали організації, не було жодної реклами. Можливо, на все свій час. Зараз розповідаю своїм дітям, багато знайомих стежать за моїми постами і вже дехто приєднався до донорського руху добрих справ.
Якщо відверто, то після кроводачі почуваєшся героєм, який рятує життя людей, яких ніколи не бачив
ЯКІ СТРАХИ БУЛИ У ВАС ПЕРЕД ПЕРШОЮ КРОВОДАЧЕЮ І ЯК ВИ З НИМИ ВПОРАЛИСЯ?
Якось і не було страху, бо колись вже здавав кров з вени, коли з дружиною планували народження дитини, а мені встановлювали групу та резус. Боявся і боюсь досі одного — щоб все було добре, щоб донація пройшла успішно, щоб не було відмов від донації, щоб кров або плазма пройшли перевірку і були направлені комусь на допомогу, щоб не забракували матеріал — про це я думаю перед кожною донацією.
ЯК ГОТУЄТЕСЯ ДО КРОВОДАЧ?
Це в мене вже як ритуал. Я християнських постів не дотримуюсь, а ось перед донацією в мене справжнісінький піст, а після донації — день, коли я розслабляюсь — так я жартую в родині. Вони вже звикли, що смаколики чи щось майонезне, чи смажене ми плануємо після моєї успішної донації.
За 2 дні — компот із сухофруктів. Алкоголь за тиждень виключаємо. Каші я люблю, тому можу спокійнісінько на них просидіти 2 дні. Свіжі овочі та фрукти. Додав до свого раціону печені овочі (хоч у духовці, хоч у мікроволновці приготвані морква чи буряк — це смачно). Позитивний настрій і гарний сон — ось основні показники для гарної донації. Вітаміни, яких не вистачає у раціоні — теж важливий складник. І вода, як основа життя.
ЯК ВИ ДІЗНАЛИСЯ ПРО ПОСЛУГУ #ТАКСІДЛЯДОНОРА І ЧОМУ ВИРІШИЛИ СКОРИСТАТИСЯ?
Це сталося під час карантину, коли в нашому місті весь транспорт перестав курсувати у звичному напрямку. Тоді довелося їхати на перекладних, а коли ввели заборону на перевезення без спеціальних перепусток, єдиний вихід — йти пішки. До центру мені 4 км в одну сторону, але на показники перед здачею така прогулянка може позначитись негативно. Випадково наткнувся на інформацію спочатку на сайт donor.ua, а там і на інформацію про таксі, але нашого міста у списку ще тоді не було. Я став писати, що дуже треба, бо місто маленьке і без доїзду до центру крові нам важкувато. Вже згодом в нашому місті також з'явилася така послуга.
Після першої своєї поїздки на безкоштовному таксі для донорів я розповів про цю опцію своїм колегам, пояснив, як зареєструватися, як замовляти таксі. Також поширив інформацію серед волонтерів, які допомагають центру крові з донорами.
Андрій Бережний з онукою на святі донорського центру
ЯКІ ВІДЧУТТЯ У ВАС ВИНИКЛИ ПІСЛЯ КРОВОДАЧІ?
Я завжди відчуваю одне: якщо донація пройшла успішно, значить хтось отримає допомогу. Якщо відверто, то почуваєшся героєм, який рятує життя людей, яких ніколи не бачив. А тим, кому віддавав корінці я завжди бажав найміцнішого здоров'я. Я завжди перед донацією пишу пости в ФБ та інстаграммі: якщо комусь потрібна допомога, можна звернутися до мене і отримати корінець на отримання компонентів крові БЕЗКОШТОВНО.
Я вважаю, що життя не можна оцінити якоюсь сумою грошей, іноді достатньо невеличкої допомоги і це буде найціннішим у житті.
ЩО ПОРАДИТЕ ТИМ, ХТО ВСЕ ЩЕ НЕ МОЖЕ ЗВАЖИТИСЯ СТАТИ ДОНОРОМ?
Я пораджу спробувати свої можливості, свої сили, чи спроможні ви стати героєм-рятівником чи ні.
У мене ще була одна прихована мета. Я ненавиджу оплачувати проїзд у громадському транспорті, тому я дуже мріяв отримати посвідчення почесного донора, щоб їздити безкоштовно (це посвідчення надає такі переваги). Мрії іноді збуваються, якщо мріяти і ось — я отримав звання почесного. Але що стоїть за цим? Це — 50 донацій за 2,5 років (це 28 літрів плазми та 6,5 літрів крові за весь час). У кожного може бути своя ціль, свій стимул, що буде штовхати робити корисне, допомагати, здавати кров